Вибори до райрад: очікування та передумови

02 Марта 2011

Андрій Григоренко, для «Нового Києва»

Враховуючи культурний і ресурсний потенціал міста Києва, українська столиця – ласа перлина для усілякого роду підприємливих людей.

Акцентування уваги на суперечках у коридорах парламенту та Кабміну не мають вводити в оману: місцевий рівень важливий. І Омельченко, і Черновецький, не зважаючи на свою політику, були яскравими фігурами. Настільки яскравими, що за їх діяльністю можна було тишком-нишком працювати на нижчих щаблях. Скажімо, Леонід Михайлович, якого багато хто сприймає клоуном, організував собі перемогу у кращих традиціях флорентійця Макіавелі, при цьому, опираючись і на депутатів міськради, і на підтримку в районах.

Задовго до 17 січня політичні партії налаштовували свій актив на участь у виборах до районних рад міста Києва.

Тоді вони ще планувалися на 30 травня 2010 року.

Вибори до районних рад є важливими з точки зору структурних змін у політичній картині міста Києва. Незалежно від мажоритарної чи пропорційної системи, електоральний процес у районах зачіпає малий бізнес і безпосередньо мешканців.

Цікаво розглянути і можливі зв'язки: вибори до райрад можуть запустити «принцип доміно». Після першого туру Президентських виборів, 20 січня, депутат «Нашої України – Народної самооборони» Куликов висловився на підтримку перевиборів мера. Зверніть увагу, попередні виступи депутата (він є Головою тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування правопорушень посадовцями КМДА) не закінчувалися рішучими заходами.

Володимир Литвин заворушився у цьому напрямку кількома днями раніше: 18 січня 2010 року, коли від його імені було зареєстровано проект постанови про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови...на те ж 30 травня (тоді це ще була офіційна дата виборів).

Перевибори не лише районних рад, але і місцевих, і міського голови цілком вписуються в сценарій перерозподілу впливу на чільне місто України по обранні нового Президента. Як відомо, у команді Віктора Федоровича було задіяно команду Леоніда Черновецького. Втім, як пише «Українська правда», після результатів по Києву, людина Черновецького у штабі Партії регіонів, Алла Шлапак, мала неприємну розмову з регіоналами.

Мерське крісло стає цікавим для усіх учасників президентських перегонів. «Почесний третій» Сергій Тігіпко, між іншим, декларував свою цікавість щодо посади міського голови. Для Юлії Володимирівні теж може бути цікавим крісло голови КМДА. Такий крок може цілком гарно мотивуватися небажанням співпрацювати із тим, проти кого Тигрюля виводила людей у 2004 році, бажанням «працювати більше і на меншій посаді» і в дусі подібних посилів.

З присутніх нині в Київраді за таких умов у перегонах, швидш за все, братимуть участь (окрім Партії регіонів, БЮТу та Блоку Леоніда Черновецького) Блок Віталія Кличка, «Фронт змін» Арсенія Яценюка, ВО «Свобода» (для подальшого фінансування проекту пан Тягнибок повинен відпрацювати свої 1,5% на президентських змаганнях), КПУ (електорат яких невпинно зменшується). Очікуємо проекту від Пилипишина і, можливо, Литвина та «Нашої України». Очевидно, відбудеться демонстрація «Сильної України» (як варіант – «Сильного Києва» у даному контексті).

Районні ради є ближчими до людей і більш затребуваними для повсякдення. Можемо спостерігати небажання районних лідерів грати в ігри центрових політичних партій. Ми прогнозуємо виникнення на цьому етапі локальних виборчих проектів і нових брендів, які раніше не звучали. На підтвердження цієї тези можна привести створення виборчого об'єднання «Майбутнє Голосієва» Олега Корбана.

І наостанок, ще у вересні минулого року Володимир Литвин заявляв у ефірі «П'ятого каналу», що розробляється сценарій проведення виборів до парламенту у травні 2010 року. У січні 2010 року про такий хід подій висловився Віктор Янукович у програмі «Велика політика» телеканалу «Інтер». Переобрання парламенту, за Януковичем, відбудеться за умови, коли не депутатам не вдасться створити коаліцію.

Перенесення виборів на осінь варто розглядати також у світлі «Тернопільського сценарію» 2009 року, коли, внаслідок судової тяганини, остаточна дата виборів була призначена за кілька днів до їх проведення. У такому випадку перемогу отримують лише технологічні проекти, які проводять роботу незалежно від ситуації, або близькі до «центру прийняття рішень», які володіють інформацією про точні дати та можуть впроваджувати власну стратегію.

Затягування з виборами, запуск чуток і сіяння паніки є вигідним для більш потужних партій, здатних формувати інформаційні потоки та оперативно залучати кошти. Як бачимо, ескалація масштабу виборів від районних у місті Києві до парламентських (у деяких законопроектах) свідчить про залежність столиці від загальноукраїнської ситуації. У той же час, майже відсутній сектор роботи із виборцем «рука-до-руки»: ставка робиться на медіа-присутність, інтернет-новини, обкладинки глянцевих журналів. Розгортання кампанії «знизу» є шансом для представників районної еліти, районних утворень і блоків і нових політичних проектів, незалежних від всеукраїнських політичних сил.

Подробнее...

Що таке «європейські стандарти »: роздуми для кожного громадянина

28 Февраля 2011

Кирило Кожум'яка, «Новий Київ»

Мрія українців про «доброго пана», який принесе європейський рівень життя тут і зараз, на синьому блюдечку з жовтими зірочками – одна з причин низького рівня розвитку України. Демократія по-європейськи – це не вкидання зібганого аркуша в скриньку раз на чотири роки. І не кухонні теревені про те, хто і скільки вкрав.

Риторика «Європейського» у рамках пострадянської України – брязкальце, за яке індіанці свого часу продавали коштовності. На «європейській темі» виїхала велика кількість політиків, які, втім, потрапивши до влади, втрачали ентузіазм. Це риса не лише політиків, але результат пасивності громадськості. Європейська демократія – це розуміння своєї гідності та щоденна боротьба за права і поважне ставлення. Досить пригадати буремний досвід Європи 1960-х.

До улюблених ілюзій «європейців» належать чесність можновладців на Заході, репрезентативність влади і звітність перед народом. Гаслами «Європейський ремонт», «Європейська столиця» політтехнологи намагаються завуалювати вічні цінності: добробут, чесність, прозорість влади. Ніби, так у Європі.

На прикладах з життя кількох міст спробуємо показати облудність західного «смаколика» та сподівань на зміни без докладання зусиль.

Жителі чеського містечка Хомутов нині занепокоєні проблемою, з якою водії зустрічаються на вулиці Великій кільцевій – комерційним сексом при дорозі. За інформацією Denik.cz, жителі міста встановлюють на дорогах плакати із зображенням жінки із черепом замість обличчя та написом «Тут СНІД і сифіліс». Кампанію ініціювала жінка, яку, за її словами, неодноразово плутали з повією. Отже, містечко бореться за своє моральне обличчя, а поліція отримала право стягувати із працівниць любовної сфери штрафи у вигляді прикрас і мобільних телефонів.

До речі, тіньовий сектор європейського ринку проституції є досить широким, і працевлаштовує щорічно тисячі вихідців із країн СНД. Цікавими є маркетингові ходи європейських будинків розпусти. Зокрема, у липні 2009 року німецький заклад Pussy-Club пропонував «антикризову акцію»: за 70 євро клієнт міг «зняти» стільки повій, скільки бажав. За інформацією The Times, всередині місяця, коли виплачується заробітна плата, передбачено знижки для тих, хто приїхав на велосипеді чи громадському транспорті, для працівників таксі та прибиральників сміття. Як то кажуть, «рівні можливості для всіх».

Майже кожна виборча кампанія в Києві акцентує увагу на боротьбу з криміналітетом і обіцяє зробити все як у Європі. Що ж там? Мафія на Заході – факт із яким рахуються. І, скажімо, італійські бандити впливають на прийняття рішень владою не меншою мірою, ніж українські. Не без сприяння Лакі Лучано, представника італійської мафії, спецслужбами США було організовано антифашистський спротив у Італії в період Другої світової. Контрафактне виробництво алкоголю європейцям теж відоме: у квітні 2009 року BBC звернулася до слухачів із інформацією про те, що у країнах ЄС, у тому числі Британії, під маркою дорогого французького вина продається «дешевий продукт, що шипить».

До теми свободи слова, у листопаді 2009 року одіозний прем'єр Італії Сільвіо Берлусконі погрожував авторам серіалу «Спрут» за «підрив іміджу країни». Між іншим, Берлусконі та сенаторові делл'Утрі закидалася участь у кривавих розборках у 1992-1993 роках. А роком раніше, у 2008 році, лідер «Вперед, Італіє!» пролобіював закон про судовий імунітет для вищих посадових осіб.

Корупція в Європі проникла навіть у Швейцарію. Так, у 1994 році було розкрито хабарників серед ревізорів ресторанів і барів. У одному випадку сума отриманих хабарів була на рівні 2 мільйонів доларів. Було також притягнуто п'ять ревізорів зі складу уряду, що лобіювали деякі фірми під час держзакупівель. Офіційна статитистика рівня корупції в Європі – наслідок узаконених механізмів лобіювання, за якими, гроші можна перераховувати на рахунки спеціально створених фондів. Втім, чи виграє від такого кроку хтось, крім держави (яка, за рахунок податків, стає «третім» у інтимному процесі хабара) – факт сумнівний.

Колись кияни, розчарувавшись у власній здатності навести лад, звернулися до Володимира Мономаха. Досвід країн, де «демократія» не є пустим звуком показує, що лад може навести лише громада, здатна організовувати управління над містом і контроль над обраними посадовцями. Без сильної громади, без бажання кожного киянина присвячувати кілька хвилин у день справам столиці усі обіцянки є лише «цукеркою». У якій крім яскравого, «європейського» фантика немає нічого корисного.

Подробнее...

Валентина Ляшенко: Кому потрібні вулиці, що не ведуть до театру?

18 Февраля 2011

Театр – місце, де збувається те,

про що глядач і не мріє навіть уві сні.

Міхаель Тальхаймер, нім. театральний режисер

Єдиним подихом, суцільною казкою, магічною миттю пройшов 6-ий єдиний у світі міжнародний театральний фестиваль жіночих моновистав «Марія». Лариса Кадирова неймовірними зусиллями зібрала у стінах театру Івана Франка талантів із Вірменії, США, Японії, Росії, Польщі, України, Ірану, Хорватії, Мексики, Німеччини.

Сцена, напруження, захват, острах, біль – емоції змішалися і вже не можеш їх розрізнити, лише дивишся, затамувавши подих на вірменську акторку Арміне Мацакян, яка так грає «Леді Макбет», ніби востаннє. Марго Лі Шерман, володарка 30-моновистав, привезла із собою незвичайний моноспектакль, написаний на розповідях людей, які служили в Іраку. До чого телебачення і газети, до чого міжнародна дипломатія, коли драма знівечених людських життів показує всю брудну суть загарбницької війни.

Голова йде обертом, фізичне виснаження компенсується надзвичайно світлою, позитивною енергетикою двох молодих японських акторів Масаказу Терамото та Хотаки Хагівари. Безпосередні, радіють кожній посмішці та віддають всіх себе у виставі «3 історії та 8 життів». Все просто, казка перетікає в життя, чудеса ходять поряд з нами, варто лише відірватися від повсякденності і подати руку магії – так радять жити актори.

Моновистави – це лише частина фестивалю. Є ще міжнародна конференція, присвячена 200-літтю Миколи Гоголя в рамках «Марії». Так, це інший полюс дійства. Дослідники, професори діляться своїми роздумами про Гоголя, сучасність, театр. Йде шалена енергетика, вона жива, як море . Оксана Пахльовська (проф. Римського ун-ту, дочка Ліни Костенко), Маріам Хосейні (проф. Тегеранського ун-ту), Євгеній Пащенко (проф. Загребського ун-ту), найвидатніший світовий славіст Сержіо Грачіотті – показують інший бік Миколи Гоголя, його особистості.

Приємно, що Зорян Шкіряк, не зважаючи на роботу, зайнятість теж відвідав фестиваль. Його виступ пройняв, показав, що справжня інтелігентність дійсно багатогранна. «Гоголь першим повертає русло ріки російської високої прози та поетики в світовий океан, адже і Ломоносов, і Дєржавін, і Пушкін – та і багато після них – є «ісконно рускімі», вони грають свою партію в світовій симфонії, а Гоголь – це вже поліфонія, це вже синтезатор, це Deep Purple свого часу – і нашого, що найцікавіше. Тому він і його 200-річчя належать не тільки виключно Росії, чи Україні – Гоголь це громадянин світу, мешканець Global Village. І, переконаний, пройде ще зовсім мало часу і його переосмислять повністю і кардинально».

Тож нехай не заростає стежка до театрів, там ми бачим самих себе і щось про себе розумієм.

Подробнее...

Віолета Макар: Наше майбутнє залежить від нас

16 Февраля 2011

Кожен з нас має потенціал бути не лише суб'єктом споживання набутків суспільства, а й ставати активним учасником його формування. Мені важко уявити, що той хто не читає, може здійснити духовний чи інший вагомий внесок у надбання суспільства. Або ж чи здатний цікаво і змістовно наповнити своє життя.

Людина, яка опановує техніку читання, може краще орієнтуватись у величезному потоці інформації, виділити головне та відкинути зайве. Вона є конкурентноздатнішою у виборі професії в цьому світі, наповнює свій світ духовністю. Важливо і те, що саме ми вибираємо для читання. Драйзер радив вибирати ті художні твори, які формують гарний смак і сприяють духовному росту.

Отже, погодимось, що сьогодні підняття престижу читання є дуже актуальним.

Щоб привернути увагу до потреби читання в сучасному комп'ютеризованому світі, громадська організація „Новий Київ" 27 вересня організувала на Хрещатику міста Києва Ланцюг Знань, учасниками творення якого могли стати всі небайдужі до проблеми. Таким чином кожний мав змогу внести особистий культурний вклад в життя нашої столиці та одночасно отримати естетичне задоволення, перебуваючи у колі однодумців, поруч з відомими українськими письменниками. У соціомобі „книжкова лихоманка" у „Ланцюзі Знань" пліч-о-пліч демонстрували свою громадську позицію разом з киянами дружна згуртована команда „Нового Києва" очолювана Зоряном Шкіряком та працівники бібліотек міста Києва.

Мене охоплює радість від того, що така велика кількість людей відгукнулась на запрошення долучитись до нас. Кількість учасників перевищила півтисячі. „Новий Київ" дякує всім, хто прийшов і додав свій промінчик у культурний світ Києва. Окремо дякуємо нашим партнерам по організації Марині Петрівні Талалаєвській, директору централізованої бібліотечної системи Шевченківського району міста Києва, Ліні Яківні Пескіній, заступнику директора ЦБС. Вдячні за підтримку братам Капрановим, письменникам Володимиру Аренєву, Лесі Воронько, Євгенії Кононенко, Тетяні Садиченко-Винокуровій.

Зібрані кошти за продаж їх творів з автографами спрямовані на поповнення книжкового фонду бібліотек.

Мені приємно, що депутати Шевченківського району міста Києва розуміють актуальність питання щодо популяризації читання та підтримали програму „Відчуй радість читання" в рамках району, розроблену робочою групою, до якої я маю честь входити. Дещо засмучує те, що голова Шевченківської в м. Києві адміністрації Віктор Пилипишин не дооцінює наскільки важливою є ця програма в царині культури і поверхнево оглянувши проект програми, висловився що в нас і так всі вміють читати. Його ставлення пояснює позицію адміністрації, яка на підтримку читання не виділяє жодних коштів.

Сьогодні становище всієї культурної сфери в Києві є особливо скрутним, тому що прагматизм міської влади і влади Шевченківського району однаково зашкалюють в бік їхніх особистих дивідентів та прибутків.

Кричущими прикладами недбалого ставлення до культури жадібними чиновниками є тривала війна можновладців за приміщення з художниками та галереями, не зважаючи на те, митці є важливою складовою культурного життя Києва. Центральну частину столиці незабаром перетворять на суцільне зборище комерційних контор, не цікаве туристу.

В. Пилипишин заморозив розпочату ще до його приходу до влади реконструкцію музичної школи ім. Ревуцького. Йому байдуже те, що взимку є постійна загроза книжковим фондам бібліотеки імені В. Винниченка через затоплення інвестором будівлі та тривале відключення опалення. Лише завдяки працівникам бібліотек, їх самовіданості справі, незважаючи на жахливі умови – холод, сирість у приміщенні, врятовані книги. При відсутності фінансування, вони шукають можливості поповнювати бібліотечні фонди.

Ми повинні знати і пишатись своєю культурою. Суттєвий крок вже зроблено 27 вересня. Я закликаю бібліотеки інших районів приєднатись до нас та разом розгорнути на рівні всього міста рух по популяризації читання літератури, зокрема, українських авторів. ГО «Новий Київ» не збирається на цьому зупинятись. Попереду – фотоконкурс «Книжковий бум».

Запрошую усіх небайдужих до культурного життя столиці надсилати свої пропозиції на адресу: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript

Пам'ятаймо, наше майбутнє залежить від нас.

З повагою, Віолета Макар.

Подробнее...